Головна сторінка > Науково-Методична Робота > Методичне забезпечення

Методичне забезпечення

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ХІМІЇ.

Теоретичне обґрунтування

У сучасній освіті актуальним є питання оновлення навчально-виховного процесу, який будується відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності та творчої активності. Необхідно організувати навчання відповідно до здібностей дитини, її здатності до навчання і таланту. Зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками, авансуванні успіху. Вашій увазі пропонується теорія і практика використання інтерактивних технологій.

Останнього часу серед учнів знизився інтерес до навчання. Школярі не вміють вчитися і долати труднощі пізнавальної діяльності. Навчання — це нелегка праця, яка вимагає від учнів багатьох спеціальних навичок, чимало силі волі, без чого неможливо досягти успіху в навчанні. На друге місце потрібно поставити об'єм та складність матеріалу, який треба засвоїти і запам'ятати.

Ще одна важлива причина небажання вчитися — убогість шкільного життя і навчального процесу. Монотонність і одноманітність занять, діяльності вчителів, відсутність швидкої зміни подій, яскравих вражень і нових зустрічей та необхідність довгий час сидіти і майже не говорити — все це робить шкільне життя нудним і невеселим. Не стимулює бажання вчитися бідність і непродуманість методики й організації навчального процесу. Застарілість матеріальних засобів навчання (прилади, наочність) і відсутність нових значно знижують якість уроків. Школа відбиває в дітей бажання навчатися. Багато педагогів будують урок за традиційною структурою, де переважають пасивні форми роботи учнів.

Учні на таких уроках швидко стомлюються не стільки від великих об'ємів матеріалу, скільки від недосконалої технології уроку, від методичного одноманіття і пасивності. Вони не вчаться думати самі, звикають до того, що все дається в готовому вигляді.

Отже, назріло дуже серйозне протиріччя між фундаментальним, генеральним становищем уроку в системі освіти і байдужістю до нього в сучасних умовах. Одним зі шляхів подолання цього становища є особистісне спрямування навчально-виховного процесу.

З яких би позицій ми не розглядали загальну освіту, будь-який її аспект так чи інакше повинен бути спрямований на організацію і проведення ефективного уроку. Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Особливо сприятливо діють на школярів ситуації успіху, доброзичливий коментар відповіді на уроці, включення ігрових моментів у шкільні заняття. Багато чого з переліченого тут можна реалізувати, використовуючи інтерактивні технології навчання. Сьогодні, коли перед школою стоїть завдання розвитку особистості, критичного мислення та гуманізації освіти, на уроках потрібно використовувати широкий спектр особистісно-орієнтованих технологій. Навчання має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації. Освітній процес на такому уроці повинен бути не стільки інформативним, скільки розвивальним. На ньому учні не тільки слухають розповідь вчителя, а співпрацюють з ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться інформацією. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки, розвивати критичне мислення школярів, що означає навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; навчати вмінню бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень тощо. Ключову роль в особистісно-орієнтованій діяльності відіграє надання учневі можливості вибору для нього як суб'єкта діяльності способів просування до мети.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Воно ефективно [ сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери і співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром

(США, штат Меріленд) у 80-ті роки XX ст., засвідчують, що інтерактивне навчання дає можливість збільшити відсоток засвоєння матеріалу, впливає не лише на свідомість учнів, а й на його почуття, волю (дії, практику). Найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5 %, читання –10 %), а найбільших — за умов інтерактивного (дискусійні групи — 50 %, практика — 75 %, навчання інших або негайне застосування знань — 90 %).

Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки вчителя та учнів. Вони повинні навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати особисті думки, переконувати й бути переконливими й толерантними, розуміти інших, ставити запитання і відповідати на них.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність — це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь.

Співробітництво, на відміну від конкуренції та індивідуальної діяльності, забезпечує:

вищий рівень досягнень і більшу продуктивність;
панування більш турботливих, чуйних взаємин;
міцне психологічне здоров'я дітей, соціальну компетентність і самоповагу.

Суттєвими компонентами співробітництва є позитивна взаємозалежність, особистісна взаємодія, індивідуальна й групова підзвітність, навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах, обробка даних про роботу групи.

Позитивна взаємозалежність

Це перший і найважливіший елемент у структуруванні кооперативного навчання. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх стає цілком зрозуміло, що:

а) зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху всієї групи;

б) кожен член групи робить внесок у спільні зусилля групи.

Організація групової діяльності

Організовуючи групову діяльність, потрібно:

а) розподілити клас на групи з метою досягнення конкретного навчального результату;

б) змінювати склад групи залежно від змісту й характеру навчальних завдань;

в) визначити завдання для кожної групи, яка розв'язує певну проблему (завдання може бути однаковим для всіх груп або різним за змістом і процедурою виконання);

г) виконувати завдання в групі в такий спосіб, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи окремо та групи загалом.

Оптимальною вважають групу з трьох-шести осіб. Групи з двох осіб (пара) забезпечують високий рівень обміну інформацією і низький рівень розбіжності думок. Групи з трьох осіб — найстабільніша групова структура. П'ять осіб — оптимальна кількість навчальної групи, але замала для особистого визнання.

Об'єднання в групи вчитель може здійснювати на добровільних засадах або за результатами жеребкування.

Групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднаними за певними ознаками, наприклад за рівнем знань, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. Найчастіше парну і групову роботу проводять на етапі застосування знань.

Варіанти організації роботи груп

Залежно від змісту й мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

Діалог.

Це спільний пошук групами узгодженого рішення, результатом якого є підсумковий текст, перелік ознак, схеми тощо.

Клас розділяють на 5—6 робочих груп і групу експертів із сильних учнів. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи роблять на дошці або на аркушах записи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання.

Синтез думок.

За метою та початковою фазою дуже нагадує попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи й виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам. Ті доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Експерти зіставляють написане із власним варіантом, роблять загальний звіт, який обговорює весь клас.

Спільний проект

Завдання, які отримують групи, мають різний зміст і висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензує і доповнює група експертів.

Пошук інформації.

Для груп розробляють запитання, відповіді на

які можна знайти в різних джерелах інформації.

Учнів об'єднують у групи. Кожна група отримує запитання з теми уроку. Наприкінці уроку заслуховують повідомлення від кожної групи, які потім повторюються або доповнюються всім класом.

Коло ідей.

Метою є розв'язання гострих суперечливих питань, складання переліку ідей і залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Застосовують, коли всі групи мають виконувати одне й те саме завдання, що складається з кількох питань (позицій). Питання групи представляють по черзі.

Акваріум.

Форма діяльності учнів ефективна для розвитку спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку. Пропонується для учнів на етапі, коли вони мають певні навички групової роботи.

Фронтальні технології інтерактивного навчання

Мікрофон.

Надає можливість кожному сказати щось швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Мозковий штурм.

Мозковий штурм — це метод розв'язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв'язання проблеми.

Навчаючи — вчуся.

Використовується під час вивчення блоку інформації і повторення вивченого. Застосування цього методу дає змогу учням взяти участь у переданні своїх знань однокласникам, уяснити загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання й підвищує інтерес до навчання.

Ажурна пилка (робота в групах).

Вид діяльності, який дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий проміжок часу, а також допомагати один одному вчитися навчаючи.

Аналіз ситуації.

Застосовується у вивченні гуманітарних дисциплін, коли потрібно аналізувати певні ситуації, випадки з життя: правові, історичні, моральні тощо, де стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Таку ситуацію учні можуть аналізувати індивідуально, в парах, у групах або в загальному колі. Технологія навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі і другорядні обставини, аналізувати й приймати рішення.

Дискусія

як засіб пізнавальної діяльності учнів

Дискусія — це широке публічне обговорення спірної проблеми, яка:

а) сприяє розвитку критичного мислення;

б) дає змогу визначити власну позицію;

в) формує навички визначеної власної позиції;

г) поглиблює знання з обговорюваної теми.

Метод «Прес»

Метод висловлювань має назву «Прес». Це означає, що в разі його застосування ваше вміння переконувати стане значно результативнішим. Застосування цього методу варто починати з навчання учнів дискутувати. Він дає можливість навчитися формулювати й висловлювати особисту думку з дискусійного питання аргументовано, в стислій формі, а також впливати на думку співрозмовників.

Дискусія «Телевізійне ток-шоу»

Метою технології є набуття учнями навичок публічних виступів і дискутувань, обстоювання власної позиції, формування громадянської позиції.

Метод проектів

В основу цього методу покладено ідею побудови

навчання на активній основі, через самостійну і практичну діяльність учнів, з урахуванням їхніх особистих інтересів. Характерною ознакою методу є органічна і повна узгодженість шкільного навчання з навколишнім життям, різноманітними інтересами дитини. Метод проектів є методом пошуку. Він спрямований на розвиток наукового мислення.

Тренінгові методи навчання

Тренінг — це форма проблемного навчання, що орієнтована на відпрацювання і закріплення ефективних моделей поведінки, максимально активну участь студентів (учнів), взаємообмін досвідом та використання ефективної групової взаємодії.

Тренінг — це заплановані та систематичні зусилля з розвитку та вдосконалення знань, навичок умінь та установок людини за допомогою емпіричних засобів навчання. У ході тренінгу набуваються знання та навички для ефективного виконання певного завдання.

Мета тренінгу — забезпечити людину знаннями та вміннями, що необхідні для використання конкретних завдань.

Найбільш застосовані методи:

групові дискусії;
рольові ігри;
психодрама та її модифікації;
психогімнастика;
метод конкретних ситуацій;

6) міні-лекція;

7) мозкова атака..